Емоційна спритність. Як почати радіти змінам і отримувати задоволення від роботи та життя

треба пам’ятати, що чиясь негативна оцінка рідко буває об’єктивною77 і що нема рації вважати цю критику істиною та, далебі, не слід її залучати до власної самооцінки.

робіть вибір на підставі власних цінностей.

в стосунках з реальним світом у вас є величезний вибір реакцій на нього.

ваша історія і ваш вибір. Вона мусить належати вам, а не керувати вами, і це слід шанувати зі співчуттям.

Насправді негативність — нормальна. Це фундаментальний факт. Ми так влаштовані, аби іноді мати негативні відчуття. Просто така людська природа. Надмірність стресу через позитивну налаштованість — це результат того, що наша культура, образно кажучи, заліковує нормальні коливання наших емоцій, а суспільство часто дослівно заліковує невгамовних дітей і жінок з перепадами настроїв.

Власне, одним із великих парадоксів людського досвіду є те, що ми не можемо змінити себе й наші обставини, не прийнявши того, що існує зараз. Прийняття — перед­умова зміни.

Мавпячий мозок переймається спонуками минулого («Я не можу вибачити те, що він вчинив») і повабом майбутнього («Не дочекаюсь, коли піду до менеджера і висловлю йому свою думку»).

«Мавпяче мислення» — це термін з галузі медитації, що описує нескінченну внутрішню балаканину, що перестрибує з теми на тему, як мавпа — з дерева на дерево.

Вона підтримує підхід, що його описав психіатр Віктор Франкль, який вижив у нацистському таборі смерті й потім написав книжку «Людина в пошуках справжнього сенсу» про значуще життя, у якому реалізується наш людський потенціал: «Є простір між спонукою і відповіддю1, — писав він. — У цьому просторі міститься наша сила вибору відповіді.

є відхід від них і спостерігання їх як таких — просто