Жан-Кристоф Ґранже

мене немає особливо великого досвіду, але я знаю Аргентину. Це країна з великими мріями, добрим серцем і в боргах як у шовках. Ніякої екзотики. Аргентинці — такі самі люди, як і ми з вами, переважно європейського походження, розкидані вп’ятеро більшою за Францію терито­рією. Знаєте, як вони про себе говорять? «У Латинській Америці всі походять від індіанців. В Аргентині всі зійшли з корабля».
Надворі займалася

Вона заплатила за неї сама, і годинник, висячи на зап’ясті, постійно нагадував, що, власне, ніхто ніколи не робив їй такого подарунка.

Якби П’єр Роберж був у списку, то його одразу канонізували б…
Як підтвердження цьому двоє гробарів стали на коліна й почали молитися. З їхніх вуст злітали хмарки пари. Жанні здавалося, ніби вона марить. Люмінесцентний труп, покручений від висихання, двоє мая, що бурмочуть свої літанії, вогні Машимона над їхніми головами…