Кайдашева сім'я

Вже було недалеко до різдва. Роботи було ще більше. Мотря вимазала сіни, помила лави, мисник, полиці. Перед празниками закололи кабана.

"Даруй же, боже, нам щастя й здоров'я, а помершим пошли, господи, царство небесне. Поможи нам, боже, довести діло до кінця, а ти, дочко, будь щаслива й здорова. Як будеш свекрові та свекрусі покірненька, буде твоя голівонька веселенька".

— Коли хочеш з нами гуляти та до наших дівчат ходить, то став нам могорича, а то ми тобі киями покажемо дорогу з нашої вулиці.

Оце чорт його й видав. Старе як мале!

Тепер хоч сядь та й плач! —

тонкий дзвінкий гук задрижав і розлився по селі на всі долини

пишно горів вечірній світ сонця

Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво.

сизий легкий туман

Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною.