Володар Перстенів

Виглядай мене, особливо в недоречний час! До побачення!

— Насправді це був комплімент, — сказав Мері Брендіцап, — а отже, неправда.

Та й узагалі, що тобі до того, що я роблю зі своїми речами? Він мій. Я його знайшов. Він до мене прийшов.

він усе ще залюблений у ліси і поля, й річечки. Йому тут має бути добре. Я все йому залишаю, звісно, крім кількох дрібничок. Сподіваюся, він буде щасливим, коли навчиться самостійності. Час йому жити власним розумом.

— Він пішов би зі мною, якби я тільки попросив. Та він уже й сам просився перед гостиною. Але насправді це не його бажання.

а потім знайти якийсь куточок, де зможу відпочити. У тиші та спокої, без купи настирливих родичів і вервечки надокучливих відвідувачів, котрі безупину смикають за дзвінок. Хочу знайти місце, де зможу закінчити свою книжку.

На свої уродини гобіти роздають дарунки іншим. Зазвичай, не дуже дорогі й не так щедро, як цього разу; та сама ідея непогана.

— Йому ще за це доведеться заплатити, — казали вони.

До кінця Третьої Епохи участь гобітів у великих подіях, унаслідок яких Шир приєднали до Відродженого Королівства, пробудила їхнє широке зацікавлення до власної історії

й нічого надзвичайного в Ширі не відбувалось, аж поки пан Торбин не заходився готуватися до святкування своїх сто одинадцятих уродин (1401 Л. Ш.). Від цього моменту і починається ця Історія.