Шантарам

Дорослішати — це й означає навчитися боротися зі стражданнями. З віком ми втрачаємо ілюзії і усвідомлюємо, що щастя буває рідко і швидко минає. Це нас вражає, причому що дужче вражає, то дужче ми страждаємо. Можна сказати, що страждання — це свого роду гнів. Ми обурюємося від того, що нам завдає болю життя. І це обурення і гнів ми і називаємо стражданнями. Звідси ж, до речі, випливає і фатальна доля героя.

Коли ми усвідомлюємо те зло, що вкоїли людям, то прагнемо творити добро, щоб врятувати свою душу.

Хадербгай якось сказав, що кожний добродійний вчинок продиктований нечистим сумлінням. Може, це справедливо не для всіх, але зі мною завжди так було. На ті нечисленні добрі справи, які я чинив, мене завжди надихало щось темне у минулому

Візьмімо вбивство,— провадив Хадербгай, ковтнувши чаю крізь шматок цукру.— Що відбудеться, якщо всі почнуть вбивати один одного? Буде це сприяти ускладненню або перешкоджати?
— Швидше, це сприятиме спрощенню.
— Так. Ми, людські істоти,— найскладніший приклад організації матерії — з відомих нам. Але ми — не межа розвитку Всесвіту. Ми і далі змінюватимемося разом з нею. А якщо ми винищимо одне одного, то припинимо цей процес. Вся еволюція, що тривала мільйони і мільярди років, пропаде даремно. А як з крадіжкою? Якщо всі почнуть красти, до чого це приведе?
— Тут теж, начебто, зрозуміло. Якщо всі почнуть красти один у одного, то витрачатимуть на це стільки часу і грошей, що розвиток загальмується, і ми ніколи не досягнемо...
— Граничної складності,— скінчив він за мене.— Саме тому вбивство і крадіжка є злом — не тому, що так стверджує яке-небудь учення або закон, або духовний лідер, а з тієї причини, що як усі почнуть займатися цим, ми не рухатимемося разом з усім Всесвітом до граничної складності, тобто до Бога. Так само правильно і навпаки. Чому любов — добро? Що станеться, якщо люди любитимуть своїх ближніх? Буде це сприяти розвитку?
— Так,— сказав я, дивуючись із того, як вправно він підвів мене до цього висновку.
— Звісно. Загальна любов значно прискорила б наш рух до Бога. Любов — це добро, як і дружба, вірність, чесність, свобода. Ми завжди знали, що все це добре — так говорили нам і наші серця, й наші вчителі,— але лише знайдене нами визначення добра і зла дозволяє нам сказати, чому це добре.
— Але іноді, мені здається, бувають і винятки,— зауважив я.— Як розцінювати, наприклад, вбивство з самозахисту?
— Так, це важливий момент. Візьмімо ще наочніший приклад. Припустімо, ти стоїш в кімнаті, і перед тобою стіл. У протилежному кінці кімнати перебуває твоя мати, а вбивця тримає ніж біля її горла, збираючись зарізати її. На столі є кнопка, і якщо ти її натиснеш, вбивця помре, а мати буде врятована, якщо ж ні — він уб’є твою матір. Третього не дано. Як ти вчиниш?
— Натисну кнопку, зрозуміло.
— Зрозуміло,— зітхнув він, можливо, шкодуючи, що я нітрохи не завагався, ухваливши це рішення.— І як по-твоєму, натиснувши кнопку і врятувавши тим самим свою матір, ти вчинив правильно чи ні?
— Звісно, правильно,— відповів я.
— Ні, Ліне, боюся, що неправильно,— спохмурнів він.— Ми щойно бачили, що в світлі знайденого нами об’єктивного визначення добра і зла вбивство завжди зло, оскільки перешкоджає прогресу. Але ти в цьому разі діяв з найкращими намірами і, діючи так, укоїв зло.

Якщо запитати людину, чому вбивство або якийсь інший злочин неприпустиме, вона скаже, що це забороняє закон, або Біблія, або Упанішади, або Коран, або буддизм з його «шляхом порятунку», або його власні батьки, або інша авторитетна особа. Але чому це неприпустимо, людина не знає. Те, що вони кажуть, правильно, але чому це правильно, вони не можуть сказати. Щоб зрозуміти будь-яку дію або її мотив, або наслідок, потрібно перш за все поставити два запитання. Перше: що станеться, якщо всі робитимуть те ж саме? І друге: чи буде це сприяти тенденції до ускладнення, може, перешкоджатиме їй?

хто встановлює ці закони? — вкрадливо запитав він.
— Безпосередньо їх встановлюють політики. Але норми кримінального права були вироблені в процесі розвитку... цивілізації, а заборона на вбивство успадкована, гадаю, ще з печерних часів.
— А чому ця заборона з’явилася тоді?
— Ну, напевно, тому, що у людини тільки одне життя, тільки одна спроба, так би мовити, і позбавляти її цієї спроби дуже жорстоко.
— Смерть від удару блискавки теж, мабуть, жорстока. Але чи можна назвати блискавку злом?
— Ні, звісно,

Ну, вбивати не можна тоді, коли це протизаконно.

як визначити, що таке добро, а що таке зло?

Ага... зараз. Ви говорили, що весь Усесвіт рухається до граничної складності. Так ведеться від початку Всесвіту, й учені називають це «тенденцією до ускладнення». І все те, що підштовхує його до цього — добро, а те, що гальмує,— зло.

скребл або кункен