Реквієм по мрії

Але я зі свого досвіду абсолютно точно знаю, що в цьому житті безплатних сніданків не існує, і врешті нам доводиться брати на себе всю повноту відповідальності за свої дії, за все, що ми зробили й чого не зробили.

Мені здається, що ми всі маємо власну мрію, власне бачення, власний спосіб віддавати, але ми з багатьох причин боїмося йти цією дорогою або навіть визнавати й приймати її існування. Але відкидати своє бачення – значить продати душу.

Мені здається, що ми всі маємо власну мрію, власне бачення, власний спосіб віддавати, але ми з багатьох причин боїмося йти цією дорогою або навіть визнавати й приймати її існування. Але відкидати своє бачення — значить продати душу.

Життя — це віддавати, а не отримувати.

Мрії не буде ніколи, просто тому, що вона знищить нас, перш ніж ми отримаємо змогу оплакати її загин

Переслідуючи ілюзію, вони втратили змогу відчути правду, що відкривалася їхньому Баченню. І в підсумку вони втратили все, що цінували

Але я зі свого досвіду абсолютно точно знаю, що в цьому житті безплатних сніданків не існує, і врешті нам доводиться брати на себе всю повноту відповідальності за свої дії, за все, що ми зробили й чого не зробили

але нас знищує причина, а не класифікація недуги

Намалювавши сюжетні лінії для всіх персонажів, я побачив, що вони наче висять догори ногами. Я перевернув малюнок і зненацька ледь не закричав «Еврика!». Героєм була не Сара, не Гаррі, не Тайрон, не Меріон. Героєм був ворог цих персонажів: Залежність.

Мистецтво полягає в його здатності олюднювати те, що здається нелюдським, і таким чином водночас робити людянішими й читачів.