Мікроби гарні та не дуже. Здоров'я і виживання у світі бактерій

Лікарня може бути дуже небезпечним місцем, щоб хворіти», — каже фахівець із інфекційних захворювань Кертіс Донскі.

А чи не можуть бактерії поступово виробляти толерантність до препарату так само, як людина адаптується до, скажімо, великої висоти чи гострої їжі?

, що бактерії здатні еволюціонувати, й еволюціонувати швидко, стало болісно очевидним майже тоді ж, як у широкий вжиток надійшли перші антибактеріальні лікарські засоби: сульфаніламідні препарати в 1930-х роках, а згодом і пеніцилін у 1940-х. Не минало й кількох років після впровадження кожного нового препарату, як з’являлися стійкі до них штами хвороботворних мікробів.

звіті 1989 року для British Medical Journal він дійшов такого висновку: «За останнє століття зменшення розміру родини, покращення побутових умов та вищі стандарти особистої гігієни знизили можливість перехресного зараження в молодих родинах. Це й могло призвести до більшого поширення клінічних проявів атопічних хвороб, що раніше виникали в багатших людей». На його думку, сучасна епідемія алергії та астми проростає безпосередньо зі зменшення кількості звичайних вірусних інфекцій дитинства, від застуди до кору, свинки та краснухи.
Для свого звіту Стракан обрав назву «Сінна лихоманка, гігієна і розмір родини». А журналісти, смакуючи його неочікуване звинувачення на адресу стерильно чистого будинку, що був телеіконою тих днів, вигадали стисле словосполучення: «гігієнічна гіпотеза». Його стаття дала потужну зброю новому рухові проти щеплень, основний аргумент якого полягає в тому, що, запобігаючи інфекціям дитинства, сучасна медицина позбавляє імунну систему тренування, необхідного для міцного й довготривалого здоров’я.
1999 року норвезькі дослідники додали до гігієнічної гіпотези Стракана новий поворот, відкривши, що основну частину захисту від алергії

Основним результатом Страканових аналізів стало виявлення вражаючого зв’язку схильності до хвороб із розміром родини: чим більше братів або сестер мала дитина, тим нижчим був ризик розвитку в неї екземи чи якоїсь респіраторної алергії.

цей розлад спостерігається лише «в середніх або вищих верств суспільства, навіть у людей дуже високого рангу»

Аксіомою біології є те, що еволюція перетворює невідворотне на необхідне.

всьому розвиненому світі алергії, астма та інші типи запальних розладів у наш час перетворилися з практично невідомих на загальнопоширені явища. Усі вони передбачають руйнівну реакцію імунної системи на якусь нешкідливу речовину: харч, пилок рослин, нормальні бактерії товстого кишечника чи навіть власні здорові клітини тіла

Пізніше трояндова пропасниця (сезонна алергія) з’являється у європейській медичній літературі XVII століття й залишається медичною цікавинкою аж до XIX століття, коли вона стає модною недугою серед аристократії,

Лінн Марґуліс, «без мікробів наша планета була би схожою на Місяць»