Лихий король

— Якусь мить, — каже він, — я думав, чи то, бува, не ти в мене стріляла.

Я кривлюсь.

— І чому ти вирішив, що то була не я?

Він усміхається мені.

— Стрілець не влучив.

Я вже казала, що він уміє зробити комплімент так, щоб завдати ним болю. Також він може сказати щось начебто образливе так, що почуваєшся, наче тебе справді бачать.

Чекання — це запорука перемоги.

я думаю про те, як чудово, коли хтось знає тебе досить добре, щоб розуміти твої надії та страхи

він подобається мені так, як не подобався ще ніхто. І з усього, що він коли-небудь зі мною робив, однозначно найгірше — те, що він зумів так сильно мені сподобатись.

Владу завжди легше захопити, ніж утримати.

— Я, Кардан, син Елдреда, Верховний король Ельфгейму, беру тебе, Джуд Дуарте, смертна вихованко Мадока, собі за наречену й королеву. Нехай ми будемо у шлюбі доти, доки не побажаємо цього змінити й доки корона не зникне з наших рук.

— Кардане, — пробую я знову. — Ти не маєш цього робити. Я наказую тобі опанувати себе. Наказую тобі більше не вживати алкоголю та спробувати протверезіти.

— Так, моя мила лиходійко, моє любе божество. Я стану тверезий, як вирізьблене в камені зображення, щойно зможу.

він подобається мені так, як не подобався ще ніхто. І з усього, що він коли-небудь зі мною робив, однозначно найгірше — те, що він зумів так сильно мені сподобатись.

Джуд, — сказав він, погладивши мене по литці, — ти мене боїшся?»

— Поцілуй мене знову, — каже він, п’яний і дурний. — Цілуй мене, доки мені не обридне.