Дружина мандрівника в часі

Коли жінка, з якою живеш, – митець, кожен день ти матимеш сюрпризи.

Наше кохання було ниткою у лабіринті, сіткою, під канатоходцем, єдиною реальною річчю в моєму дивному житті, якій я завжди міг довіряти.

І час прийде,
коли з натхненням
свій прихід ти привітаєш
в твоїх дверях, у твоїм люстрі,
Собі всміхнешся ти привітно
і скажеш: «Сядь. Поїж».
Й полюбиш знов незнаного себе.
Дай хліб, вино і поверни
своє серце собі, чужинцю, що любить
і знає тебе все життя,
ким задля інших знехтував ти.
Звільни поличку від листів кохання,
від знімків, від записок відчаю,
себе очисти від дзеркал.
Сядь. Святкуй життя.
Дерек Волкотт