Наприкінці приходить смерть

«Якби Горі помер, – подумала вона, – його я не забула б! Горі – пісня, що завжди лунатиме в моєму серці… А це означає, що смерті більше немає…»
КІНЕЦЬ

– Я вирішила, Горі. Я розділю своє життя з тобою, хай там що чекає на нас попереду, і буду поруч до самої смерті…

Пам’ятаєш, Ренісенб, я розповідав тобі, як Собек та Яхмос побилися в дитинстві, і як Собек бив голову Яхмоса об землю, і як твоя мати, бліда, як крейда, вийшла й тремтячи сказала: «Це небезпечно»? Гадаю, Ренісенб, вона мала на увазі, що небезпечно так чинити з Яхмосом. Пригадай, наступного дня Собек погано почувався, і всі подумали, що він отруївся їжею. Гадаю, Ренісенб, твоя мати знала, що в серці її ніжного слухняного сина закипає лють, і боялася, що одного дня вона вирветься назовні.

Він використав її, щоб заманити тебе сюди, а вона радо погодилася, бо ненавидить тебе, Ренісенб.

То повідомлення, яке передала мені Генет, було не від тебе?
Горі похитав головою.
– Я нічого тобі не переказував.

хлопчик був відданий Яхмосові та зробив би все, що накаже господар, навіть якщо йдеться про те, щоб випити ліки, від яких на ранок не прокидаються…

Слова Іси здивували Яхмоса, і він дозволив собі реакцію – нехай миттєву, але Ісі достатньо було й цьо

боїться вона Яхмоса. Вона більше не глузувала з нього, а натомість охоче поступалася в усьому. Розумієш, для неї це виявилося неймовірним потрясінням. Яхмос, якого вона зневажала як найбезхарактернішого з чоловіків, узяв і вбив Нофрет. Від цього світ Сатіпі перевернувся догори дриґом. Як і більшість жінок, які їздять на чоловіках, вона була боягузкою. Новий Яхмос жахав її. Від жаху вона почала говорити уві сні. Невдовзі Яхмос зрозумів, що вона становить для нього загрозу…

На той момент вона була мертва вже принаймні дві години, інакше, на такому сонці, її щока не могла б бути холодною. Сатіпі все бачила. Вона блукала навколо, перелякана, непевна, що робити, а потім побачила тебе і спробувала відправити додому.

Сатіпі знизу бачила, як це сталося. Розумієш тепер?