Париж для самотніх та інші історії

«Спробуй знову, зазнай невдачі, зазнай невдачі краще».

Можливо, ви будете не проти скласти мені компанію за чашечкою кави?

Раптом вона повертається, ніби відчувши, що на неї дивляться, і їхні погляди зустрічаються

До того ж вона не хоче, щоб її перша подорож у Париж закінчилася капітуляцією

От бачиш, навіть Рене прочитав би твою книгу, а він читає лише порнографію якусь

А тепер усе пропало.

витягати її з місця, де вона прожила двадцять п’ять років, було ніби витягати равлика з його мушлі

У цьому був великий недолік життя в маленькому містечку: кожен вважає, ніби знає про тебе все.

— Усе, що ти говориш, звучить іще краще, коли ти говориш це французькою. Я могла б розмовляти з фальшивим французьким акцентом усе своє життя.

хочеться вам щодня приходити сюди о восьмій тридцять ранку й залишати піджак на спинці стільця, коли вам захочеться попити кави чи з’їсти клятий сендвіч? З шинкою на скибці висівкового хліба! З вершковим сиром! Навіть якщо ви ненавидите той вершковий сир! Хіба не краще танцювати на барних стійках і купувати нове взуття просто так, хіба не краще щодня куштувати щось нове й незвичне?