Аліса в країні чудес

Тут Алісу почав змагати сон, і вона вже бубоніла собі під ніс, немов крізь дрімоту:
“Чи їдять коти кротів?.. Чи їдять коти кротів?..”
Часом виходило щось таке:
“Чи їдять кроти котів?..”, бо коли не знаєш відповіді на питання, то байдуже, з якого боку його ставити

Справді-бо, головне, так ніким і не з’ясоване питання - по який, власне кажучи, бік дзеркала ми перебуваємо? Котра з двох дівчаток є відносно другої відображенням? Може ж, задзеркальні люди вважають своїми відображеннями -г нас, так само, як ми - їх? Чи, як про це сказано в казці, - хто кому сниться9

А всяк же знає: поки тобі цікаво - гра триває! (Навіть якщо це гра завдовжки в життя…)

Аліса сиділа мовчки, затуливши обличчя долонями, і гадала: невже в її житті більше не станеться чогось цілком звичайного.

Я завжди думаю! - поквапливо сказала Аліса. - Принаймні... принаймні кажу, що думаю... Зрештою, це одне й те саме!

У нас у всіх не всі вдома. У мене не всі вдома. У тебе не всі вдома.

Щоправда, сьогодні - все дивина.

Про мене конче треба написати книжку, конче!

Кому потрібна голова без плечей.

Годі! Сльозами тут не поможеш! - наказала вона сама собі.