Світ, повний демонів. Наука, як свічка у пітьмі

Помилки нині коштують дорого і навряд чи подешевшають.

Промовистий факт: закон забороняв учити рабів грамоти. На довоєнному Півдні білих, які навчали рабів читати, чекало суворе покарання. «Щоб раб був задоволений своїм життям, — писав Бейлі, — він не має думати. Треба загасити його розум і моральну свідомість, а то й узагалі знищити будь-яку здатність мислити». Ось чому рабовласники прагнуть контролювати, що раби чують, бачать і про що думають. Ось чому в несправедливому суспільстві вміння читати і критичне мислення — речі небезпечні й підривні.

Упродовж 99 % усього часу, що триває історія людства, ніхто з людей не вмів писати і читати, бо писемності ще не винайшли. Люди засвоювали знання з власного досвіду або передавали їх усно. Інформація сотні й тисячі років передавалася із покоління в покоління, мов у грі «Зіпсований телефон».
Усе змінила книжка. Завдяки книжкам минуле говорить з нами напряму. Тепер нам доступна мудрість віків. Ми дізнаємося думки інших людей, не тільки знаменитих і вельможних, разом з найкращими вчителями можемо вивчати секрети, із таким трудом вирвані у природи найгострішими умами всіх часів і народів. Давно померлі люди говорять з нами. Книжки супроводжують нас скрізь. Вони терплячі — коли ми чогось не розуміємо, дозволяють скільки завгодно повертатися до складних моментів, не критикують нас за помилки. Книжки — це ключ до розуміння світу й участі в житті демократичного суспільства.

Хай замисляться ті, хто заперечує розум: із розумом вони це роблять чи без. Якщо з розумом, то вони утверджують принцип, який самі ж беруться спростувати. А якщо без розуму (а так і треба, якщо бути послідовним), то розумними аргументами їх не переконати, і вони не заслуговують на розумну дискусію.

Раціональна наука пред’являє свої вірчі грамоти на першу вимогу, а нераціональний авторитаризм сприймає прохання їх пред’явити як зрадливу недовіру.

@

Відкритий розум — це прекрасно, головне, щоб він у дірку не випав

тепер скажіть: яка різниця між невидимим безтілесним драконом, який літає, вивергаючи негарячий вогонь, і відсутністю дракона

Просто запам’ятай і все. Головне — отримати правильну відповідь, а розумієш ти, що робиш, чи ні — нікого не цікавило.

Культури, в яких герої — або просто ті, хто слухняно виконує накази, — отримують посмертну шану, мають конкурентну перевагу.

Якщо світ не цілком збігається з нашими бажаннями, то хто в цьому винен — учені чи ті, хто нав’язує світові свої бажання? Усі ссавці та багато інших тварин відчувають емоції: страх, хіть, надію, біль, любов, ненависть, потребу в керівникові. Люди більше думають про майбутнє, але в наших емоціях немає нічого унікального. З іншого боку, жоден інший вид у природі не займається наукою. То як наука може «дегуманізувати»