Тільки разом

— А смерть теж починається зсередини? — пошепки запитала вона.

— Звичайно! — так само пошепки відповів Андрій. — Як і життя!

Наприклад, я. Я покінчив із собою, коли мені було дев’ятнадцять. Мені дають іще дев’ятнадцять років, аби я визначився, чи хочу я жити. Якщо я не хочу жити, я можу просто тинятися пустелею й нічого не робити. Дев’ятнадцять років спливе і я остаточно припиню існувати

Вона інстинктивно чіплялася руками за повітря, але як і завжди в житті, не знаходила опори. Це все, все, кінець

Тобі треба жити, здійснити свої мрії, пізнати справжнє щастя!

— Я — одна! Якщо я одна зараз, на цьому даху, то плювати, хто був і буде в моєму житті!

— У тебе є матір, вона потребує твоєї допомоги! У тебе є друзі, які засмутяться через твою загибель!

— Не вигадуй! Живи, будь ласка! Ти зможеш почати заново, з чистого аркушу! Є люди добрі, віддані, щирі! Ти їх знайдеш, і вони допоможуть тобі піднятись! Ти не одна!

Людина помирає не тоді, коли зупиняється серце, а тоді, коли серце нічого не відчуває.

Якщо подорожувати не зараз, тоді — коли?

«Будь людяним. Твоя доброта зцілює не тільки оточуючих, але й тебе самого».

Гідні люди повинні змінювати життя самі, а не очікувати на можливі зміни!