Клуб убивств по четвергах

Добре бути найшвидшим бігуном, але не тоді, коли біжиш в неправильному напрямку.

Багато років тому всі тутешні прокидались би рано, тому що справ було багато, а годин у добі мало. Тепер тут прокидаються рано, бо справ багато, а днів залишилося скільки їх там є.

цьому світі є така штука, як забагато вибору. А коли в усіх стає забагато вибору, комусь теж стає важче тебе обрати. А ми всі хочемо, щоб нас обрали.

В житті доводиться вчитися рахувати хороші дні. Складати їх до кишені й носити із собою. Тож я кладу цей день до кишені й іду собі спати.

Убити когось легко. Сховати тіло — ось що зазвичай важко. Саме на цьому тебе й ловлять.
Але мені пощастило натрапити на годяще місце. Ба навіть бездоганне.
Я часом повертаюся — просто пересвідчитися, що все досі безпечно й надійно. Завжди так і є. Завжди так, гадаю, і буде.
Іноді я викурюю цигарку, хоч і знаю, що не слід, але це моя єдина вада

Убити когось легко. Сховати тіло — ось що зазвичай важко.

Таємниця і кілька келихів вина. Дуже товариська, але й моторошна розвага

авжди усвідомлюєш, коли в тебе щось уперше, так? Але рідко розумієш, що цей раз — останній.

Завжди слід дивитися туди, де нічого не відбувається, тому що там все й відбувається.

— Вам детальну відповідь чи просту? — питає Ібрагім.
— Просту, будь ласка, Ібрагіме, — каже Елізабет без вагань.
Ібрагім мовчить. Може, він невдало сформулював своє запитання?
— Але я приготував детальну відповідь, Елізабет.