Чума (Chuma)

«Зачумленість» — не лише готовність убивати, а й примиренність з тим, що вбивають.

вбираючи новий життєвий досвід Камю, учасника руху Опору

стати очевидцем національної катастрофи, розгрому Франції та її окупації німецько-фашистськими військами

Восени 1941 р. Камю повернувся до окупованої Франції, де розпочинався рух Опору

У світі було що чум, що воєн. І все ж таки і чума, і війна завжди захоплюють людей зненацька.

«Він прагнув уникнути безіменності, злиднів, упертого невігластва, йому було не під силу жити за законом цієї сліпої терплячості, без слів, без планів на майбутнє, коли думка не сягає далі щоденних турбот. Він їздив по світу, будував, творив, дотла спалював душі, життя його було наповнене по вінця».

Але в глибині душі він відчував, що цей великий і розкішний світ внутрішньо залишається йому чужий і бажав «не без якоїсь дивної радості, щоб смерть повернула його на дійсну батьківщину й покрила великим забуттям пам’ять про дивну [...] людину, яка виросла і визріла без будь-якої допомоги і підтримки, в бідності, на щасливих берегах, в сяянні перших світанків всесвіту, щоб потім сам один, без пам’яті і віри, вступити в світ людей свого часу і в його жахливу і захоплюючу історію».

То був сигнал того, що розпочалася «робота самоусвідомлення», яка виливається в самовикриття, і все життя оповідача, і він сам постають тепер як ница комедія.

«Якби я був деревом чи твариною, — пише Камю, — проблема сенсу зникла б зовсім, бо я став би часткою цього світу. Я був би цим світом, якому я нині протистою всією моєю свідомістю, моєю вимогою волі. Нікчемний розум протиставив мене всьому творінню, і я не можу відмінити його розчерком пера». З цим усвідомленням дійсного місця людини в світобудові з’являється відчуття абсурду, який і є її «метафізичним станом у світі».

зокрема в питаннях агітації серед корінного арабського населення Алжира. Але й після виходу з компартії він не відмовлявся від певного співробітництва з комуністами, а свої соціалістичні симпатії й орієнтації зберіг до кінця життя. Можна сказати, що Камю лишився прибічником соціалізму в дусі скандинавської соціал-демократії, соціалізму, що турбується про реальну живу людину, а не про щастя всіх трудящих у майбутньому, що досягається тотальним насиллям і мільйонами жертв.