Цифрова Фортеця

Не можна дострибнути до зірок, коли в тебе болять ноги, — якось зауважила її тітка. — А коли потрапляєш туди, куди прагнеш, то мусиш дбати про свій збіса гарний вигляд

Щотижневі звіти, — усміхнулася Мідж, змахнувши, як віялом, стосом паперів. — Маєш перевірити дані.
Брінкергоф окинув повільним поглядом її фігуру.
— Мені й звідси видно, що дані пречудові.
— Та годі тобі, Чеде, — грайливо розсміялася жінка. — Я ж тобі в матері годжуся.

Густий і мелодійний бій його камінного годинника позначив кінець іще одного дня безрадісного існування Чеда Брінкергофа.

достатньо розумним, щоб робити нотатки, достатньо симпатичним, щоб проводити прес-конференції, і достатньо лінивим, щоб втішатися з того й не прагнути більшого.

— Zumo de arándano, — почув він власний голос. — Журавлиновий сік.
Бармен отетеріло витріщився на нього.

Від кого: ET@DOSHISHA.EDU

А якби й знав, то що він мав проти того, що вона вистежувала типа на ім’я Північна Дакота?

— Мені час. — І вибачився перед німцем за перерваний вечір.
Гігант ніяково всміхнувся.
— Keine Ursache. Без проблем.
Бекер рушив до дверей. «Без проблем? А чому ж тоді “Пішов у сраку і помри”»?

«Хто вартуватиме вартових?»

Бекер рушив тьмяно освітленим коридором, що нагадав йому химерну голлівудську декорацію для фільму жахів.