Панк 57

Тому, що… вже самий кінець навчального року, а я ще не все сказала.
Піднімаю в повітря балончик із фарбою і бачу очі Тена: вони ледь не вилазять із орбіт.
— Що? — скрикує він.
— Ти? — Джей Ді ошелешено дивиться на мене.

Мій приїзд у це місто, вступ до цієї школи і те, що я сиджу у неї в кабінеті, не має жодного відношення до Трея. Лише до неї.

— Як його звати? — Вона набирає номер. — Назви його справжнє ім’я.
Я чую, що йдуть гудки, серце стискається, але я тримаюсь.
— Метью, — спокійно відповідаю я. — Метью Лейр Грейсон.
Вона раптом завмирає і різко піднімає очі. Потім починає дихати частіше і виглядає так, ніби побачила привид.

І, хоча ми знаємо, що без ризику немає винагороди, усе одно боїмося ризикнути.

— Принцесо, так не піде

Облизую губи.

І він втрачає контроль.

Нахилившись, хапає мене за сідниці, піднімає, і я зі стоном

обхоплюю його руками і ногами. Так.

ледве встигаю зрозуміти, що це Мейсен, як він затягує мене до класу. Збентежена, стою в порожньому кабінеті і жадібно вдихаю повітря. Він зачиняє двері, підходить до мене і притискає до стіни.

— Придурок, — резюмує Лайла. — Піду в туалет відмиватися

Лайла і Тен починають реготати, тут раптом щось прилітає у

смітник, і потік прозорої рідини б’є просто в нас. Газований напій розливається по підлозі, я охаю, тому що мені обливає коліна, а Лайла і Тен відскакують: липка рідина залила їм ноги та взуття.

— Козел! — кричить Лайла через весь коридор.

На іншому кінці холу Мейсен усміхається куточками губ, ніби

розуміючи, що я зараз набалакаю про нього сім мішків гречаної вовни