Наталка-Полтавка

Где два б'ються — третій не мішайсь!

Я Петра люблю душею,

Він один владієть нею

То виборний Макогоненко; чоловічок і добрий був би, так біда - хитрий, як лисиця, і на всі сторони мотається; де не посій, там і уродиться, і уже де і чорт не зможе, то пошли Макогоненка, зараз докаже.

От то тілько нечепурне, що москаль взявся по-нашому і про нас писати, не бачивши зроду ні краю і не знавши обичаїв і повір'я нашого.

М и к о л а. От такові-то наші полтавці! Коли діло піде, щоб добро зробити, то один перед другим хватаються.

Наградив бог Терпилиху дочкою. Кромі того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, - яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить.

розумна і догадлива дівка!

Безмірно, ах! люблю тя, дівицю,

Как жадний волк младую ягницю.

Петра люблю душею,
Він один владієть нею.

Х о р

Начинаймо веселиться,
Час нам сльози осушити;
Доки лиха нам страшиться, | (2)
Не до смерті ж в горі жити. |

Нехай злії одні плачуть,
Бо недобре замишляють;
А полтавці добрі скачуть, | (2)
Не на зло другим гуляють.|

Коли хочеш буть щасливим,
То на бога полагайся;
Перенось все терпеливо | (2)
І на бідних оглядайся. |

Ой я дівчина Полтавка,
А зовуть мене Наталка:

Дівка проста, не красива,
З добрим серцем, не спесива.

Коло мене хлопці в'ються
І за мене часто б'ються,

Но я люблю Петра дуже,
А до других мні байдуже.

Мої подруги пустують
І зо всякими жартують,

А я без Петра скучаю
І веселості не знаю.

Я з Петром моїм щаслива,
І весела, і жартлива,