Єфремов Юрій

На кухні пахло їжею, пивом, чоловічим потом, вологи

Мої змерзлі ноги почали німіти.

Починаю працювати знову й знову, але виявляється, що я пишу про свої власні починання, а не про джерела історії цього краю

Пригортайся до Лисиці. Вона захищатиме тебе і надере зад будь-кому, хто захоче тебе потурбувати

. Та все ж ми оминули замок десятою дорогою: нам на сьогодні було досить людей

Я заплющую очі й пригадую запах тих днів: клоччя, смола та свіжа стружка в сухих доках, де корабельники вправлялися стругами та киянками; солодкий аромат дуже свіжої риби та отруйний сморід улову, який перележав у спеку; тюки з шерстю на сонці також додавали певну нотку до аромату дубових діжок зі зрілим бренді з Сендс-еджу; аромат тюків із сіном, складених на форпіку, від якого крутило в носі, змішувався з ароматом твердих динь. Ці всі запахи перепліталися з вітром із затоки, приправленим сіллю та йодом. Нюхач звертав мою увагу на всі запахи, оскільки його нюх був гострішим за мій

Навіть не думай, хлопче, — попередив Барріч, наче прочитавши мої божевільні думки, які я хотів втілити наступного разу, коли він мене випустить. — Його більше немає. Цуценяти немає. Дуже шкода: він був гарної породи. У нього була така ж давня династія, як і в тебе. Але краще пожертвувати псом, аніж людиною

Я почувався геть одиноким, і це відчуття пустило глибоке коріння

Ми обидва стали заручниками самотності. Щовечора, дивлячись один на одного, ми бачили винуватця

Втім, усе минає, особливо час.