Ренсом Ріґґз

Тисячі жахливих припущень вже випустили свої кігті, намагаючись учепитися за мою свідомість, однак я ще не міг дозволити собі їх впустити

До Кіптявої вулиці ми наблизилися з боку Верхньої Плями. І що ближче підходили, то більший занепад спостерігали у кварталі. Вітрини світили порожнечею, на тротуарах не було людей, бруківка по

Ми вже поволі впадали у відчай, коли раптом почули, що до нас крізь туман просочується мелодія співу. Ми притьмом збігли з дороги й сховалися за обвугленими ребрами будинку. Співці наближалися, їхні голоси ставали гучнішими, і ось ми вже мо

Була така скороминуща мить, коли я подумав, що ми встигнемо його впіймати, що солдатів оточує юрба, а самі причм

Мій зв’язок з цим новим, незнайомцем, був дуже слабким і ненадійним. Порожняк неначе відчув, що я намацую ключ до його мозку, бо зненацька підсми

Я широко йому всміхнувся.

Бо у коридорі чатує Шарон, тому через нього ми вийти не зможемо.
Вряди-годи в мене

Ми заховалися між стіною та громіздким укритим простирадлом монолітом у найдальшому кутку, який тільки могли знайти, залізши у такий тісний закапелок, що навіть не могли повернутися одне до одного обличчями. Холоднеча, в

Шарон відійшов у куток, де він міг скільки завгодно кукситися і водночас прислухатися до нашої розмови.
Еммі кортіло

Тисячі років люди брали звідти душі, повертали їх перед смертю, і все було в ажурі. А потім одного дня хтось дотумкав, що в Бібліотеку можна залізти, навіть якщо ти не збираєшся вмирати. І він таки туди заліз і пограбував її. Він викрав наймо