Тара Шустер

Мій перелік фізичних способів нейтралізувати емоційний негатив
1. Прийняти ванну протягом дня. Не бійтеся пожертвувати дещицею сонячного світла заради того, щоб покиснути.
2. Написати листа, листівку чи подяку.
3. Пописати кульковою ручкою.
4. Замінити стержень кулькової ручки й почуватися крутою, бо вмію дбати про такі штуки.
5. Подорожувати, навіть якщо це поїздка на один день.
6. Подорожувати за кордоном самотою: покинути країну, висісти з автівки, па-пá.
7. Заняття з пілатесу.
8. Скраб для тіла з дивного місива, яке запопала в корейському СПА.
9. Післяскрабування: повільно, дуже повільно намащувати себе кремовим і заспокійливим лосьйоном.
10. Запалити аромапаличку. Спостерігати, як вона зникає.
11. Шавлія. В усіх формах. Запалювати її, робити з неї чай, використовувати як приправу до ягнятини. Шавлія.
12. Розпакувати маленький подарунок. Навіть якщо сама його запакувала.
13. Попітніти в сауні.
14. Повільно наносити макіяж в ароматизованій хмаринці.
15. Пекти солодощі, готувати страви із зіллям, варити суп з нічого, збувати час у кухні, готуючи вишукану вечерю на одну персону.
16. Випікати не надто вишуканий напівфабрикат із коробки, але дуже з того тішитись. Я дивлюся на тебе, тортику від Funfetti.
17. Поставити в кімнаті свіжі лілії. СВІЖІ ЛІЛІЇ, ДІВЧАТА!
18. Додавати морську сіль до всього, включно з шоколадним морозивом.
19. Слухати шум дощу (версія на iTunes цілком годиться).
20. Стояти під дощем, намокнути, зайти додому погрітися.
21. Читати The New Yorker. ЧИТАТИ THE NEW YORKER У ВАННІ! З ТРОХИ ВОЛОГИХ СТОРІНОК. ЩО МОЖЕ БУТИ КРАЩЕ?
22. Квіткові, квіткові, квіткові орнаменти всюди, квітковий вибух. Просто заґуґли «квіткові орнаменти».
23. Піти у модний бар, сидіти самій, замовити щось старомодне, читати.
24. Танцювати (на самоті).
25. Піти в похід і спітніти, зайти далі, ніж мені хочеться.

Заробляти більше грошей — це не причина витрачати більше. Насправді, це причина відкладати більше на чорний день. Більше грошей і більше мотлоху не зроблять тебе щасливою, вибач, мусила це сказати.

Моя проблема в тому, що забагато планую. Мені видається, що маю витиснути максимум зі щонайменшої нагоди на роботі: чому б не погоджуватися на кожне комедійне шоу, в яке мене запрошують? Чому б не використати кожен сніданок, обід і вечерю на зустрічі з акторами, письменниками та режисерами?

ліки від надмірного — по самі вінця — розплановування власного життя оголосити собі понеділок вихідним днем. Щопонеділкового вечора в моєму календарі зазначено: «ЗАЙНЯТА СОБОЮ». Ці вечори — час, коли я насолоджуюся товариством себе самої. Цими вечорами я можу відкривати нові зацікавлення й захоплення, скажімо, а що ж відбувається у «Справжніх домогосподарках із Беверлі Гіллз»? А можу й зовсім НІЧОГО не робити в понеділок увечері, бо це МІЙ вечір. Немає переліку справ. Немає завдань. Єдиний клопіт — насолоджуватися цим вечором. А що як з’являється нагальна справа чи в моє місто приїжджає подруга, тож я не можу мати вільний понеділковий вечір? У такому разі резервую для себе вечір вівторка або середи, або іншого дня тижня, коли виходить. Головне — точно залишити один вечір на тиждень тільки для мене самої.

Байдуже, що ми робимо, — працюємо чи маємо ділові зустрічі, опікуємося дітьми чи літніми батьками, думаю, ми всі страждаємо від соціального тиску бути постійно заклопотаними. У наш час ми носимо «заклопотаність» як орден пошани; що більше ти завантажений, то важливішим почуваєшся. Утім «завантажений» не означає «важливий». «Завантажений» просто означає те, що означає. А часто також те, що тебе щось відволікає. А не те, що тебе цінують, що ти веселий, розумний, достойний, коханий, оцінений, радісний чи щасливий. «Завантажений» може також означати, що ти не зважаєш на теперішній момент, а борсаєшся в тумані всього, з чим «маєш» упоратися. Нічого особливо.

Маючи дім готовим до гостей, я гарантую, що живу так, щоб не завдавати собі жодного сорому. Коли я роззираюсь довкола, то почуваю гордість за місце, де живу і за світ, який створила для себе. Може, він і не ідеальний, але й приховувати нема що.

Я помітила, що коли в мене вдома порядок, то я й сама в порядку. Це стосується всіх просторів, в яких я перебуваю, хай то вбиральня з шафками у спортзалі, готельний номер чи кабінет. Їх усі я перетворюю на безпечне, ошатне, приємне помешкання, де можна роззирнутися довкола і відчути спокій.

Дуже легко поступитися вимогам інших приділити їм увагу. Легко сказати «так» босові, батькам, друзям, адже це круто звучить і, можливо, твоя згода справді важлива. Проте так складно сказати: «Ні, мені потрібен час на себе». Складно не бути заклопотаною. Та маємо навчитися балувати себе найсвятішою й найдефіцитнішою розкішшю: часом. Часом, коли нічого не робиш. Часом, коли читаєш. Часом, коли йдеш на прогулянку просто так. Я дуже тебе люблю, але ніхто не просить заганяти себе до стану змиленої кобили. Наприкінці життя немає призу для «найзаклопотанішої» людини. Мені б не полестило, якби на моєму надгробку було написано: «Тут лежить Тара. Вона була суперзаклопотана» і вирізьблено на мармурі портрет, на якому я притискаю плечем до вуха мобілку і випростовую руку в жесті «не зараз».

Люди, якими ти себе оточуєш, визначають якість твого життя. Вони свідомо чи несвідомо впливають на тебе. Вони є втіленням твоїх цінностей, твоїх надій та твого уявлення про себе. Це люди, з якими ти поділяєш свій скінченний, ніколи достеменно не виміряний час на Землі, що постійно скорочується. Тому моя тобі порада: будь безжальна і вибаглива. Обирай лише тих, хто дає тобі відчуття піднесення, хто сам прагне більшого і з ким ти почуваєшся ЧУДОВО.

ДЯКУЮ ТОБІ, ІНСТАГРАМ! У мене до тебе двозначні почуття (ти крадеш у мене забагато часу), та якби я весь час не фоткалася, чорт забирай, я б не пам’ятала всіх дат на шляху до турботи про себе. Знаєте приказку: «Якщо щось не зафіксовано на інста, воно взагалі не береться до уваги»?