Юрій Андрухович

втрата значно серйозніша, адже без музики, без улюбленої тобою музики ти, фон Ф., ніхто й ніщо. Без музики ти дешевий сучий син, егоїстична потвора, обмежене самозакохане бидло. З музикою ти поет, геній, людинолюбець і мудрець, тільки музика надає сенсу твоєму гнітючому, помилковому і. зрештою, випадковому існуванню, дурний осле.

Мертві сорому не мають.

світ цей занадто брутальний, аби можна було його змінити на краще за допомогою слів, але й занадто ніжний, аби щось у ньому змінити за допомогою куль.

Яка різниця, як називається оце тлінне тіло? Головне — безсмертна душа. А вона не має земного імені, затісне для неї будь-яке з імен людських.

Як кажуть, демократія — прекрасна річ, але нічого гіршого людство вигадати не могло.

— батько двадцяти двох дітей, багатолітній наш помічник, агент для особливо делікатних доручень "Циганський Барон".
— Це той, що втопився у гівні?
— Той самий.

Однак свобода виглядає ілюзорно, як вдало відзначив в одному зі своїх віршів Андрухович!…

Проклинаю імперію. — вимовив ти з інтонаціями східного пророка.

Я це життя любив — з усім паскудством, — хоч це паскудство й мучило мене. Однак не вб’єте ви мене цілком —

Я намагався не мати ворогів і подобатися всім без винятку, пам’ятаючи, що єдиний мій найлютіший ворог — це я сам.