Надія Хаєцька

«Вона кохала його, а він завдав їй болю…»

Я боявся, що розмова перейде до маленьких сірих клітинок, але, дякувати Богу, обійшлося.

— Скорбота за людиною — це інше: її неможливо залишити в минулому. Але можливо забути потрясіння і жах, просто не дозволяй своїм думкам постійно на цьому зациклюватися.

Факти» — це те, що редактори і продюсери вирішили розмістити в газетах, на радіо або показати по телевізору. Без нас усім би було байдуже, що люди ріжуть один одного в Сирії, що в сенатора — коханка чи що в Арканзасі вчинили вбивство. Вони не знали, що все це відбувається. Джоне, люди ніколи не цікавляться реальністю, тільки історіями.

Гадаю, усі ми трохи грубі, коли нам погано.

Завжди страшніше, коли людина, що зазвичай кричить, говорить тихо.

Мию руки, розмірковуючи про те, що цей поганий день міг би стати ще гіршим. Здається, що якоїсь миті все погане просто вичерпується

доброта не має кордонів.

Я завжди вважала, що божевілля – це темне, гірке почуття, але те, що повністю тебе огортає, воно немов п’янить.

Для письменника з Півдня немає складнішої теми, ніж приязнь між чорною та білою людиною у нерівноправному світі ­сегрегації. Через нечесність, на якій базується суспільство, кожне почуття стає підозрілим. Неможливо розрізнити, чи те почуття двох людей було щирим, чи то був вияв жалю, чи звичайний прагматизм.