Голлі Блек

Я розумію, чому він обрав її. Мені просто шкода, що вона не обрала мене.

Я розумію, чому він обрав її. Мені просто шкода, що вона не обрала мене.

Я розумію, чому він обрав її. Мені просто шкода, що вона не обрала мене.

Я розумію, чому він обрав її. Мені просто шкода, що вона не обрала мене.

Отже, я маю сидіти тут і надавати тобі інформацію, — промовляє Кардан, притулившись спиною до дерева гікорі. — А ти маєш піти причаровувати осіб королівської крові? Здається, тут геть усе переплутано.

Я впиваюся в нього поглядом.

— Я можу бути чарівною. Я ж зачарувала тебе, хіба ні?

Він закочує очі.

— Не сподівайся, що інші поділяють мої збочені смаки.

Їхня правда. Ми — Коло Черв’яків. Ми смертні. Ми не можемо вічність чекати, доки вони дозволять нам робити те, що хочеться. Мені байдуже, подобається їм моя участь у турнірі чи ні. Коли я стану лицаркою, вони до мене вже не дотягнуться.

яке у вас щастя? Злягання й розмноження. Ви збожеволіли б, якби змирилися з правдою про свою сутність. Ви — ніщо. Ви все одно що не існуєте. Ваше єдине призначення — створити інших собі подібних, перш ніж померти якоюсь безглуздою та страшенно болючою смертю.

Мені погано.
Мені погано.
Мені погано.

Бомба штурхає мене ліктем у бік.
— Ми вигадали тобі позивний, — самими губами промовляє вона. Я й не бачила, як вона ввійшла в замкнені двері.
— Який?
Я почуваюсь як ніколи втомленою, та все ж не зможу по-справжньому відпочити ще сім років.
Очікую, що вона скаже: «Брехло». Вона ж пустотливо й таємничо мені всміхається.
— А який, по-твоєму? Королева.

— Ти справді мене хочеш, — кажу я, залишаючись досить близько, щоб відчути тепло його уривчастого дихання. — І тебе це бісить.