Керрі Маніскалко

— Чому ти посміхаєшся?

— Я мрію намалювати світ твоєю кров'ю.

— Якби я знав, що шлях до твого серця лежить через смерть, я б зробив це багато років тому, Водсворт

— Це цілком можливо, — Томас відтягнув плечі назад. — Можливо, це старий тунель у ліс. Влад використовував цей замок як фортецю. Впевнений, у нього було багато способів зробити чорний вхід, якщо йому це знадобиться. Ймовірно, зараз це не що інше, як палац павуків. Я б волів не бруднити цей костюм.

Я різко принюхалася.

— Це тхне виправданнями, Кресвеле. Ти боїшся павуків?

Він постукав пальцями по руках із задумливим виразом.

— Я не відчуваю втрати гідності, визнаючи, що ненавиджу їх.