Франс де Вааль

Чи є людина прорахунком Бога? Чи це Бог — прорахунок людини?

Чи є людина прорахунком Бога? Чи це Бог — прорахунок людини?

Фрідріх Ніцше1

Цілком очевидно, що наше мислення в галузі моралі просто не може йти в ногу зі швидким прогресом у накопиченні знань і зростанні могутності людства

Згідно з думкою більшості філософів, ми переконуємо себе в правильності моральних істин. Навіть якщо вони не посилаються на Бога, вони, як і раніше, пропонують низхідний процес, під час якого ми формулюємо принципи, а потім накладаємо їх на людську поведінку.

Коли мене запитують, як можна назвати шимпанзе чуйними, знаючи, що вони часом убивають одне одного, я завжди запитую у відповідь: чи не варто нам відмовитися і від усіх уявлень про людську емпатію, послуговуючись цією ознакою?

Якби ми завжди були добрі, мораль була б зайвою. Про що б тоді ми турбувалися, якби люди завжди виявляли симпатію одне до одного, не крали, не завдавали удару в спину та не зазіхали на чужих дружин?

У спілкуванні з релігійними та нерелігійними людьми я зараз проводжу чітку лінію, ґрунтуючись не на тому, у що саме вони вірять, а на рівні їхнього догматизму. Я вважаю, що саме він становить набагато більшу загрозу, ніж релігія як така

Особливо мені цікаво, чому людина, яка перестає вірувати, зберігає шори, що іноді з вірою пов’язані.

Можливо, те, яку релігію кидає людина, впливає на ступінь її атеїзму. Якщо вірування не мало великого значення в її житті, то й відступництво не здаватиметься великою проблемою і мине майже без наслідків.

активний атеїзм є відображенням старої травми: що суворішим було релігійне виховання, то сильнішою є потреба виступити проти нього та замінити старі цінності на нові