Андрій Рєпа

На першому етапі свого життя дитина переживає радість буття собою. На другому вона пі­знає страждання, тому що не має права діяти так, як хоче.
Далі йде третій етап ― період кризи й бунту. І четвертий етап: щоб уникнути страждання, дитина поступається і зрештою стає новою особистістю, з тими якостями, які в ній хочуть бачити інші.

вживатиму термін «утікач» на позначення людини, яка страждає на відторгнення. Маска втікача ― це нова особистість, характер, що формується як спосіб уникнути мук відторгнення.

Побачивши, як ця особа немовби зіщулилася всередину себе, хочеться сказати, що її тіло покорчило. Плечі зсунуті вперед, руки часто притиснені до тулуба. Неначе щось блокує зростання всього тіла або окремих його частин. Ніби одна частина тіла відрізняється від інших за віком; інколи здається, що це дорослий у тілі дитини.

той момент, коли кожен ділиться враженнями про те, чим семінар йому був корисний. З яким здивуванням я помітила присутність людини, яку я не помітила протягом дводенного семінару! Я запитувала себе:

е ж вона була весь цей час?» Трохи згодом я зрозуміла, що в неї тіло втікача і вона примостилася позаду інших так, щоб не бути на видноті. Коли я зауважую таким особам, що вони занадто приховані, вони відповідають майже незмінно: «Мені немає нічого цікавого сказати. Тому я й не говорю».

виникають проблеми зі шкірою, щоб до нього не торкалися. Шкіра ― це орган контактний, і вигляд її може або привернути, або відштовхнути іншу людину. Проблемна шкіра в людини є несвідомим способом оточити себе дистанцією, обмежити доторки, зокрема в місцях, де залягає проблема. Я неодноразово чула, як утікачі говорили: «Під

Що більше втікач відторгає себе, то сильніше боїться, що відторгнуть його. Він постійно себе знецінює. Часто порівнює себе з тими

Йому навіть складно повірити, що хтось інший може вибрати його в друзі, у подружжя або люди можуть по-справжньому його полюбити. Одна мати розповіла мені, коли діти сказали їй, що вони люблять її, вона не розуміла, за що

Чому ми не розуміємо себе з першого разу? Тому, що ми маємо своє его, яке насичується й міцніє нашими переконаннями.

Усе, що було пережите в неприйнятті, накопичується в душі.