Народна творчість

«Який ти гарний звірок! Я хотіла полюбуваться на тебе, а ти ховаєшся в свої колючки! Скинь геть свої колючки, ти тоді іще кращий будеш».

«Я не звертаю уваги на те, що мої колючки другим не наравляться, зате я нікого не боюсь, мене вони забороняють од ворогів».

«Я бачу: ти як дві каплі води — порося, тіко у тебе щетина дуже цупка і колюча...»

— От бач,— каже дід,— як бог дурнів жалує!

Добре,— каже,— нехай дають